News Reader.info

ЛЕГЕНДА ПРО КАПІТАНА ГАЛЛАХЕРА: ІРЛАНДСЬКИЙ РОБІН ГУД І ЙОГО НЕЗНАЙДЕНІ СКАРБИ ARTICLE INFORMATION * Author, Ронен О’Коннелл * Role, BBC Travel * 7 листопада 2020 ІРЛАНДІЯ НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО

ВАЖЛИВОЇ ДАТИ - 100-РІЧЧЯ ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ. РОЗБІЙНИК, ЧИЇ СКАРБИ ДОСІ НЕ ЗНАЙШЛИ, ВІВ В ОДНОМУ З КУТОЧКІВ ЦІЄЇ КРАЇНИ ВЛАСНУ БОРОТЬБУ ПРОТИ БРИТАНСЬКИХ ОКУПАНТІВ -

ДОСТУПНИМИ ЙОМУ СПОСОБАМИ. У ГРАФСТВІ МЕЙО ЙОГО ПАМ'ЯТАЮТЬ І СКЛАДАЮТЬ ПРО НЬОГО ЛЕГЕНДИ. Вперше я почув цю історію від матері, коли мені було три роки. Десь у лісах поруч з її рідним

містечком Суінфорд заховані скарби народного героя, який захищав бідних ірландців. * Найцікавішим місцем для подорожей стала Ірландія * Чому румуни обожнюють часник * Крав у багатих,

віддавав бідним: Італійський “банкір-Робін Гуд” уник ув’язнення Понад два століття тому, коли у графстві Мейо панувала британська аристократія, а місцеве населення загрузло в злиднях, група

ірландських чоловіків вирішила по-своєму протестувати проти такого стану справ. Вони не вимагали скасування британського правління, не вимагали повернути землі предків. Натомість вони

озброїлись мушкетонами і почали грабували багатіїв. Напади на британських вельмож завжди були несподіваними. Розбійникам допомагали відмінне знання місцевості, лісів, боліт, річок і гір

Мейо, та підтримка місцевих жителів. Skip Найпопулярніше and continue reading НАЙПОПУЛЯРНІШЕ * Новий обмін полоненими: звільнили тих, кого вважали зниклими безвісти * Загиблі в Ізраїлі, нові

вибухи в Ірані. Що відбувається у двох країнах і чого чекати далі * Російські навчання в Білорусі: чи можливий наступ на Україну та які інші загрози * Діти - дороге задоволення? Чому у

світі безпрецедентно знижується народжуваність End of Найпопулярніше Як і їхній легендарний англійський попередник Робін Гуд, вони грабували багатіїв і роздавали гроші бідним. Незабаром про

них почали складати легенди - про їхню лють, кмітливість і щедрість. І найсміливішим серед тих розбійників був Роджер "Капітан" Галлахер. Я радів, коли мати розповідала, як Капітан

Галлахер чатував у засідці на британських багатіїв-окупантів, тремтів, коли в нього стріляли солдати, слухав, затамувавши подих, як Галлахер воює, сидячи в сідлі, і з полегшенням видихав,

коли він ховався від переслідувань. Подорослішавши, я зрозумів, що всі ті історії насправді - про те, як мої предки страждали під британським тиском, і про те, як такий розбійницький опір

дарував хоч якусь надію цьому забитому куточку західної Ірландії. За рік Ірландія святкуватиме 100-річчя від дня проголошення Ірландської вільної держави і здобуття незалежності від

Британії. Історія Капітана Галлахера - маловідомий приклад того, як ірландці боролися за цю незалежність. Нещодавно я вирішив виконати те, що хотів зробити давно: поїхати в Мейо і побачити

на власні очі лісові та гірські стежки, якими ходили розбійники Галлахера. Моя 72-річна мати вирушила зі мною. Ми побували у тих місцях, де з кінця XVIII століття і аж до смерті Галлахера в

1818 році Капітан і його банда карали британських багатіїв, що заволоділи ірландськими землями. Це був чудовий привід поблукати зеленими лісами, біля чистих озер, піднятися на смарагдові

пагорби графства, в якому я (з перервами) провів вісім років свого життя. Але найважливіше - це дозволило мені ще більше зблизитися з мамою. До Австралії я повертався сповнений любові до

диких краєвидів Мейо і до багатої історії цих місць. Наші пошуки примари Галлахера почалися біля дзеркальних вод озера Лох-Талт. Ми добре знали це заповідне місце, тут я колись гуляв зі

своїм батьком, нині покійним. Галлахер також любив це озеро. Коли ми сиділи на березі, мати яскраво розповідала, як Галлахер і його розбійники раптово з'являлися з-за дерев, як

захоплювали поштову карету з коштовностями, що належали місцевій британській аристократії. І мені тоді здавалося, що легендарний бандит дійсно десь поруч, у нас за спиною. Коли ми жили в

австралійському Перті, за 15 тис. км від Ірландії, мати розповідала мені про Галлахера, щоб я відчув ірландське коріння нашої родини. Хоч Галлахер - і головний герой багатьох місцевих легенд

і оповідань про славетне минуле, про нього мало відомо. В Ірландії йому не поставили жодного пам'ятника. У пресі згадки про його життя - мізерні й рідкісні. Я звертався на історичні

факультети мало не кожного ірландського університету і виявив, що ніхто не знає подробиць його життя. Одним з небагатьох експертів, хто знає, виявився Стівен Данфорд, історик і письменник з

Кіллали, села в Мейо, що за 15 км на північний захід від улюблених місць Галлахера. Данфорд написав книгу "Ірландські розбійники", у якій детально розповів їхню історію. Як сказав

мені Данфорд, щоб зрозуміти, що керувало Галлахером і його людьми, треба передусім усвідомлювати, які часи і обставини їх мотивували. До того дня, коли Галлахер вперше взявся за зброю,

Ірландія вже була окупована Британією протягом 600 років. Свіжими були спогади про звірства середини XVII століття, коли англійський генерал Олівер Кромвель вдерся в Ірландію і придушив

повстання; його війська, як вважають, винищили тисячі цивільних, зокрема жінок і дітей. За наказом Кромвеля чимало ірландських землевласників позбавили власності. Їхні ферми віддали багатим

британцям, які відразу ж обклали колишніх господарів податком за право жити на землі, що століттями належала їхнім родинам. Всі прибутки тепер йшли у британські кишені. За словами Данфорда,

Мейо тоді перетворився на один з найбільш зубожілих куточків Європи і таким залишався ще кілька століть. "Ірландці знали, чому вони такі знедолені і хто в цьому винен, - розповідав мені

Данфорд. - Британці були ворогами, злочинцями. Жителі графства, які тепер не мали нічого, часом навіть їжі, дивилися на свої старі будинки і бачили, що в них тепер живуть британці".

"І от з'явився Галлахер зі своїми хлопцями, вони почали грабувати британських багатіїв, і місцевим це дуже подобалось. Ірландія тоді відчайдушно потребувала героїв, людям треба

було у щось вірити, і розбійники стали такими людьми", - пояснював він. Грабувати могутніх британців, - звичайно, справа небезпечна. Поліція лютувала, землевласники наймали озброєних

охоронців, викликали британських солдатів, щоб захиститися від розбійників. Галлахеру і його людям потрібне було надійне місце, де вони могли сховатися, відпочити і спланувати нове

пограбування. "Ось чудове місце, де ніхто не знайде, правда?" - сказала мені мати, показуючи на острів Гласс, що на озері Лох-Конн. Цей острів дійсно був однією зі схованок

Галлахера. Таке надійне укриття, як острів Гласс, захищало його від переслідувачів, розповів мені Стівен Данфорд. Галлахеру вистачало кмітливості, мотивації і сміливості, щоб виживати

протягом двох десятиліть, продовжуючи свою небезпечну справу. Він і його поплічники добре знали військову справу, а головне - їх підтримували люди. До того ж частина місцевих була

пов'язана з розбійниками родинними стосунками. Збіднілу сім'ю Галлахера чудово знали у Балліконге, крихітній селянській громаді біля підніжжя гірської гряди Окс. Але, за словами

Данфорда, головне, чим Капітан і його банда здобули довіру і повагу місцевих, - це щедрість. Пограбувавши поштову карету, вони ділилися здобиччю з місцевими. Крім того, розбійники намагалися

захищати ірландських селян від британських поміщиків. "Одного разу Галлахер змусив британського поміщика з'їсти всі накази про виселення фермерів-орендарів", - розповідала

мені мати, коли ми під'їжджали до Кіллассера, крихітного містечка, де славнозвісний бандит заступився бідняків. Кіллассер, в якому з цікавих місць - одна церква і один паб, оточений

смарагдовими горбистими пасовиськами - типове патріархальне містечко, що тішить око своєю старомодністю та ідилічними краєвидами. Таких у графстві - багато. Але якщо в самому Кіллассері

немає нічого визначного, то те, що зробив тут Галлахер, запам'яталося. Коли він зі своїми прибічниками увірвався у розкішний будинок багатія-британця, що славився своєю жорстокістю,

розбійники знайшли стос повідомлень про виселення фермерів-орендарів. Капітан Галлахер приставив до скроні багатія пістолет і змусив того з'їсти усі повідомлення. Тож не дивно, що

місцеві бідняки завжди були на боці розбійників, допомагали їм сховатися і попереджали про наближення небезпеки. Однак врешті-решт фортуна відвернулась від Галлахера. У 1818 році, коли, як

розповідають, він відлежувався після хвороби в хатині біля підніжжя гірської гряди Окс, один селянин (якому, як свідчить легенда, Галлахер якось допоміг) розповів владі про місце перебування

розбійника. Для його затримання спорядили 200 солдатів у червоних мундирах. Галлахера оточили, і, оскільки він був слабкий від хвороби і не хотів наражати на небезпеку господарів, що його

прихистили, він здався. Як розповів Данфорд, розбійник намагався виторгувати собі свободу, заявивши солдатам, що сховав незліченні скарби в одному з каменів у Барналірському лісі. Але

підкупити солдат не вдалося. Відразу після того, як Галлахера стратили, солдати кинулися прочісувати ліс, про який той розповів, але там було стільки каменів, що пошуки нічого не дали, хоч і

тривали кілька днів. Відтоді багато шукачів скарбів вирушали в цей ліс з великими надіями на багатство, але виходили з лісу з порожніми руками. Однак спокуса знайти розбійницький скарб і

далі живить легенду про Капітана Галлахера, який став символом непокори окупантам. Коли ми з мамою їхали дорогою серед гір, лугів і озер цього краю, вона сказала мені дуже серйозно: "Це

твоя земля і твоє минуле". І я сприйняв це як наказ зберегти в своєму серці Мейо, коли вона піде з життя. Мама може бути спокійна: я навряд чи оселюся в Мейо, але слід у моїй душі ці

місця залишили назавжди. Як і історія Галлахера, яку австралійський хлопчик колись зачаровано слухав, сидячи на колінах у матері. -- _Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою можна

на сайті_BBC Travel_. _